Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний лісотехнічний університет України

 

 

Кафедра лісівництва

Курсова робота з лісознавства

на тему „Типологічний аналіз свіжої грабово-букової діброви”

Курсова робота допущена до захисту

„____”________________ 2012 р.__________________________________

Захищено з оцінкою ___________________

„____”_______________ 2012 р.___________________________________

Виконавець: _____________________

Керівник: ________________________

Львів – 2012

Зміст

	Вступ …………………………………………………………..…3
1.	Опис аналогічного типу лісу ……………………………………4
1.1.	Типоутворююча роль породи ……………………………..…….6
1.2.	Класифікація типів лісу породи у даному типі лісорослинних умов ………………………………………………………………6
1.3.	Діагностична характеристика типу лісу:………………….……8
1.3.1.	Опис аналізованого типу лісу ………………………………..…8
1.3.2.	Характеристика можливого травостою у даному типі лісу………………………………………………………………10
1.3.3.	Опис відповідного типові лісу ґрунту …………………….…11
2.	Типологічний аналіз ……………………………………..……14
2.1.	Визначення фактичної і потенціальної продуктивності насаджень ………………………………………………………18
2.2.	Розподіл насаджень на корінні і похідні деревостани ……….22
3.	Лісівничо-економічна ефективність типологічного аналізу …25
4.	Висновки про сучасний стан насаджень ………………………27
	Список використаної літератури……………..…………………30

Вступ

Складність природи та різноманітність лісів зумовлюють необхідність їх розподілу на більш або менш однорідні категорії, тобто типи лісів. Такий розподіл необхідний для практики лісового господарства, пізнання законів життя лісу. Розчленуванням лісів на однорідні категорії займається лісова типологія.

Лісова типологія – це наука про класифікацію типів лісу, яка вивчає їх характер і специфічні особливості, закономірності просторового розподі­лу і мінливості, тимчасової динаміки тощо. Класифікація лісів буде тим грунтовнішою, чим більш повно, різнобічно і глибоко вивчені біологічні особливості деревних порід і екологічні умови їх місцезростання. Нагро­мадження фактичного матеріалу, його аналіз та синтез отриманих даних -це обов’язкові компоненти лісознавчого наукового дослідження.

     Предмет лісової типології – це географічне розповсюдження типів лісу та їх зв’язки з кліматичним і ґрунтовим середовищем.

Метою даного курсового проекту є:

1. Виділити та проаналізувати основні типи лісу у виданому індивідуальному завданні;
2. Провести розподіл типів лісу на корінні та похідні;
3. Дати аналіз основному типові лісу;
4. Дати повну  і ґрунтовну оцінку фактичної та потенційної продуктивності насаджень;
5. Визначити та дати обґрунтування ефективності використання типологічного потенціалу

1. Опис аналізованого типу лісу

Найпоширенішою типотвірною породою у свіжому груді у зоні Лісостепу як на Правобережній так і на Лівобережній Україні є дуб звичайний. Проте зустрічається він разом із характерними супутніми породоми(граб, бук,  ясен,  липа, явір, клен).

1. Типоутворююча роль породи

Дуб звичайний (Quercus robur L.) (рис. 1) – листопадне дерево до 50 м заввишки. Крона куляста чи овальна. Кора до 30 років гладка, тонка, з віком тріщинувата, груба, темно-сіра. На поперечному зрізі пагона проглядається “зірочка”. Бруньки яйцеподібні. Листки оберненояйцеподібні, перисто-лопатеві, довжиною 7-15 см, шириною 4-7 см, біля основи з двома вушками, черешок короткий, до одного см. Квітки роздільностатеві: чоловічі сережки зібрані в пучках по кілька штук, жіночі – по 2-3 шт. на довгих квітконіжках. Плоди – жолуді, овальні, циліндричні, 15-36 мм довжиною, на довгих плодоніжках. Схожість плодів складає 80-90 %. Вага 1000 шт. сягає 3-5 кг Природно росте в Європі, а також на Кавказі. Вимогливий до родючості грунту (D₃), світлолюбний, морозо-, посухо- і вітростійкий. Розмножується насінням і поростю від пня (до 150 років 70 % пнів дають порослеві пагони). Порослеві рослини менш довговічні, проте скоріше плодоносять. Продуктивність деревостану складає до 800 м³/га. Деревина з темно-бурим ядром і світлою заболонню. Видова назва robur підкреслює твердість деревини. Розрізняють дві фенологічні форми дуба звичайного: ранню’ (Ргаесох Сzеrn) і пізню (Tardiflora Сzеrn). Рання розпускається на 2-4 тижні скоріше, пізня -росте в пониженнях рельєфу, витримує затоплення. Відомі декоративні форми: пірамідальна (Fastigiata DC), плакуча (Pendula DC), червонолиста (Artopurpura Hartw)

Мал. 1. Quercus robur – дуб звичайний

Дуб звичайний відноситься до мезотрофних порід, який формує типи лісу у сугрудах і грудах (рис. 1). В екстремаль­них умовах фрагментами може формувати та­кож типи лісу у суборах, хоча тут він виступає тільки як характерна домішка (Розточчя, Опіл-ля, Полісся, Лісостеп).

У передгірській зоні деревостани дубових типів лісу займають площу близько 100 тис. га. Найбільш розповсюдженими типами лісу є свіжі і вологі грабові судіброви і діброви (50 %), а також букові і ялицеві діброви (30 %).

Склад корінного деревостану може зміню­ватися з віком і кінцевий склад потрібно сфор­мувати в середньовіковому деревостані. У си­рій діброві породи характерної домішки мо­жуть складати 20-30% і достатньо впливати на стан деревостану загалом.

Рис 1. Екологічна фігура дуба звичайного.

Лісівнича характеристика кожного типу лісу наведена в наступному розділі, де викладені лісівничі, геоботанічні, грунтові та інші особ­ливості типів лісу, які відрізняють їх від сусідніх.

1.2. Класифікація типів лісу

Вологі типи характеризуються оптимальним зволожен­ням для дуба пізнього, ялини, берези пухнастої, ялиці, липи, осики; рівень підґрунтових вод у піщаних ґрунтах складає 1-2 м, у суглинистих і глинистих — 2-4 м; у межах ризосфери підґрун­тових вод іноді нема. Дерева вітровальні, мікрорельєф хвиляс­тий або слабогорбистий. Чагарники і надґрунтове покриття відно­сяться до мезофітів із домішкою, а іноді з переважанням мезогігрофітів. На вирубках з’являються гігрофіти, що свідчить про збільшення вологості через відсутність лісостану і припинення поглинальної діяльності деревного коріння. Серед надґрунтово­го покриття спостерігається поступова зміна видів.

Класифікація типів лісу дуба звичайного

Тип лісорос-линних Умов	Характерна домішка	Назва типу лісу	Індекс тину лісу	Склад корінного деревостану
C2	граб	свіжа грабова судіброва	С2-гД	8Д2Г
C2	бук	свіжа букова судіброва	С2-бкД	7ДЗБк
C2	ялиця	свіжа ялицева судіброва	С2-яцД	7ДЗЯц
C3	граб	волога грабова судіброва	С3-гД	8Д2Г
C3	бук	волога букова судіброва	С3-бкД	7ДЗБк
C3	ялиця	волога ялицева судіброва	С3-яцД	6Д4Яц
D2	Граб, бук	свіжа грабово-букова діброва	D2-г-бк-Д	7Д2Г1Бк
D2	граб	свіжа грабова діброва	D2-гД	8Д2Г
D2	бук	свіжа букова діброва	D2-бкД	7ДЗБк
D3	граб	волога грабова діброва	D3-гД	8Д2Г
D3	бук	волога букова діброва	D3-бкД	7ДЗБк
D3	ялиця	волога ялицева діброва	D3-яцД	6Д4Яц
D4	граб, бук, ялиця	сира діброва	D4-Д	10Д

Таблиця 1.1

Класифікація типів лісу дуба звичайного для типу лісорослинних  умов D₂

Тип ЛРУ	Типотвірна порода	Характеристика кліматичних домішок	Назва типу лісу	Склад корінного деревостану
D2	Дуб звичайний	Бук, бук	Свіжа грабово-букова діброва	5Д4Г1Бк
D2	Дуб звичайний	Бук	Свіжа букова діброва	7ДЗБк
D2	Дуб звичайний	Граб, липа, клен	Свіжа грабова діброва	8Д2Г

1.3. Діагностична характеристика типу лісу.

Як бачимо із попереднього розділу дуб звичайний  зустрічається у багатьох едафотопах. Проте найкраще він почувається у вологих та свіжих умовах місцезростання, а найбільш продуктивнішим він є у багатих та відносно багатих типах грунту, тобто у грудах та сугрудах.

1.3.1. Опис аналізованого типу лісу.

Тип лісу – свіжа грабово-букова  діброва (D₂ – г-бк- Д)

Географія: розповсюджена в західній частині лісотипологічної області свіжого груду D₂ (лісостепу), куди входять південно-східна частина Хмельницької, Вінницької, Житомирської, Київської, крайній північний захід Кіровоградської та Черкаської областей України, і в області широколистяних лісів.

Кліматичні ознаки у відповідності до лісотипологічного районування територія розповсюдження свіжої грабово-букової діброви обмежена ізолініями: Т (сума позитивних середньомісячних температур) в діапазоні 84-104ºС, гідротермічний показник від 0,6 до 2,0 , на сході ізолінією континентальиості А – 27°.

Клімат території зональної свіжої грабово-букової діброви характеризується помірною континентальністю (А = 24-27°С). В середньому для району показники континентальності складають: А = 25,6 ± 0,8°С; річна амплітуда відносної вологості повітря А = 23 ± 2%. Довше триває в Дніпровському районі вегетаційний (201 ± 4 дня) і безморозний (І63± 7 днів) періоди. Тут частіше, ніж в сусідньому східному районі, спостерігаються відлиги зимою (86 днів), більше процент зим з відсутністю стійкого снігового покриву (в середньому 16%) і менше глибина промерзання ґрунту (60 – 13 см).

Геоморфологічна характеристика: район зональної свіжої грабово-букової діброви представлено воднольодовиковими лесовими рівнинами, терасовими рівнинами ранньочетвертинного і початку середньо четвертинного віку, розчленованих ярами і балками; а також моренно-зандровими рівнинами з відносно потужним четвертинним покривом. Найбільш характерні плакорні ділянки на правих корінних берегах річок, міжбалкові вододіли. В мікрорельєфі переважають плоскі і похило-увалисті ерозійно-акумулятивні форми, рідше сильно розчленовані грядоподібні.

Провідні фітоценотичні ознаки. Корінний тип деровостану – складного форми і будови, перший ярус утворюють дуб звичайний, часто з домішкою ясена, на Подільській височині – явора і черешні. Другий ярус формують граб,бук, липа, клени гостролистий і польовий, в молодняках і пристигаючих насадженнях в першому ярусі зустрічається домішка осики, берези.

Підлісок розвинутий слабо, інколи відсутній (ліщина,  калина гордовина, бруслина). В зріджених деревостанах ярус підліска займає підріст лісоутворюючих порід, частіше всього граба, клена польового, ясена та бука. Відновлення найкраще відбувається у вікнах намету, розміщення куртинне.

Живий надгрунтовий покрив під наметом зімкнутих насаджень рідкий і слаборозвинутий, при зрідженні деревостану і на прогалинах-густий. Найбільш постійні: яглиця звичайна, маренка запашна, медунка неясна, розхідник звичайний, купина багатоквіткова, копитняк європейський, фіалка дивна. Часто зустрічаються: осока волосиста, фіалка лісова, підмаренник чіпкий.

Підстилка: товщина 1-3 см., маса щорічного опаду – 3,0 – 5,5 т/га. Будова рихла, верхній шар ущільнено, швидкість розкладення 2-3 роки, перехід до грунту помітний.

Потенційна продуктивність корінних деревостанів свіжої грабово-букової діброви наведена в таблиці 2.2.

Провідні едафічні ознаки:

1. Основні типи ґрунтів: сірі лісові чорноземи. Основні підтипи ґрунтів – світло-сірі, сірі, темно-сірі, чорноземи опідзолені, чорноземи вилугувані.

2. Гідрологічні умови: рівень ґрунтових вод більше 10 м; джерело зволоження – атмосферні опади; оглеєність ґрунтових горизонтів відсутня. 3. Механічний склад ґрунтових горизонтів: суглинковий або глинистий. Материнські породи карбонатні: леси, лесовидні суглинки і глинелювій корінних порід (крейда, мергель, вапняк).

1.3.2. Характеристика можливого травостою у даному типі лісу.

Для визначення типів лісу використовують комплекс різнома­нітних ознак, які відображають тісний зв’язок між рослинністю і умовами виростання. Чим більша кількість індикаторів підтвер­джує цей зв’язок, тим повніше і достовірніше розуміння лісорослинних умов ділянки, тим достеменніше встановлення типу. Го­ловний критерій, який дає право віднести дану ділянку лісу до того чи іншого типу лісу — рослинність. Види трав індикаторів розділяють на:

характерні види – це рослини-індикатори, які властиві окремим типам і не зустрічаються в інших;

постійні види – це такі види, які зустрічаються в одному типі більше 50%;

панівні види – ті види, які переважають над іншими;

 випадкові види – види, які випадково потрапили на ділянку.

Характерні види з широким екологіч­ним ареалом можуть зустрічатися в різних едатопах. Тому при користуванні трав’яними рослинами як індикаторами, врахову­ють постійність, сталість, тривалість, рясність, їх життєві фор­ми. Наприклад, в борах росте виключно оліготрофна рос­линність: чебрець (чебрик), нечуйвітер волохатий, оленячий мох, верес, плеуроцій Шребера, чорниця, брусниця, буяхи (лохина), в суборах, крім оліготрофів, які часто формують основний фон надґрунтового покриття, зустрічаються також мезотрофи: орляк, грушанки, буквиця, медунка вузьколиста, плаун (п’ядич); в сугрудах у надґрунтовому покритті зустрічаються види всіх трьох груп трофності: олігрофи, мезотрофи і мегатрофи, але з переходом до більш бідних підтипів кількість олігротрофів збільшується, а в напрямку більш багатих — зменшується або вони зовсім зникають; для грудів характерне покриття ви­ключно із мегатрофів: яглиця, копитняк, зірочник, квасениця, ме­дунка, безщитник жіночий.

Характерні представники  трав’янистої рослинності для визначення типу лісу – свіжої грабово-букової діброви (D₂-г-бк-Д):

Яглиця звичайна –  Aegopodium podaqraria L.

Копитняк європейський – Asarum europaeum L.

Чина весняна – Lathurus vernus Bernh.

Зірочник ланцетолистий – Stellaria holostea L.

Медунка лікарська – Pulmunaria officinalis L.

Вороняче око звичайне – Paris quadrifolia L.

Горлянка повзуча – Ajuga reptans L.

Підлісник європейський – Sanicula europaea L.

Зеленчук жовтий – Galeobdolom luteum Huds.

Розхідник звичайний –  Glechoma hederacea L.

Плющ звичайний –  Hedera helix L.

Печіночниця звичайна –  Hepatika nobilis Mill.

Тонконіг дібровний –  Poa nemoralis L.

Купина багатоквіткова – Polygonatum multiflorum (L.) All.

Осока волосиста –  Carex pilosa Scop.

Кропива дводомна –  Urtica dioica L.

Герань лісова –  Geranium sylvaticum L.

Перлівка поникла –  Melika nutans L.

Міцеліс стінний –  Mycelis muralis (L.) Dumort.

1.3.3. Опис відповідного типові лісу ґрунту.

Тип лісу: Свіжа грабово-букова діброва відноситься до типу лісорослинних умов: свіжий груд – D₂.

Надійною допоміжною ознакою є ґрунти, їх тип, меха­нічний і хімічний склад, глибина залягання підгрунтових вод, тов­щина ґрунту. Механічний склад — найважливіша допоміжна оз­нака для визначення багатства ґрунту. В різних кліматичних умовах залежно від типу ґрунтів їх механічний склад і ступінь родючості співвідносяться по-різному. Тому таке співвідношен­ня повинно враховуватись стосовно до кожного кліматичного ра­йону.

До допоміжних ознак відносяться також генетичні гори­зонти ґрунту. Так, підзолистий горизонт добре виражений у вологих і сирих типах; горизонт вимивання — у вологих і подекуди в сирих; підзолистий та ілюві­альний горизонти в свіжих і сухих типах відрізняються не­чітко або зовсім відсутні; близьке залягання глеєвого горизонту характерне для сирих і мокрих типів; у свіжих едатопах слідів оглеєння до глибини 1.5 м не виявляється; тор­ф’яний горизонт — добра ознака сирих і мокрих типів.

Закономірний зв’язок між рельєфом і едатопами дозволяє ко­ристуватись рельєфом як допоміжною ознакою для визначення групи вологості типу. Однак він має, як правило, місцеве зна­чення, ним добре керуватись у гірських умовах.

Найбільш властивими типами грунту для свіжої грабової діброви є чорноземи.

Чорноземні грунти на переважаючій території лісостепу представлені в більшій мірі опідзоленими і типовими чорноземами рідше вилуженими.

Чорноземи опідзолені у гумусовому шарі мають залишкові ознаки дії підзолистого процесу у вигляді білястої присипки — головної відмітної морфологфчної ознаки цього підтипу. Гумусовий профіль опідзолених чорноземів сірого, рідше за темно-сірого забарвлення в горизонті А і помітно світліше в горизонті В₁. Біляста присипка при рясному її вмісті додає профілю чернозему| сиво-попелястий відтінок. Зазвичай він у вигляді білястого нальоту як би припудрює структурні окремості в горизонті В₁, але при сильній опідзоленості білястий наліт буває і в горизонті А.

Карбонати залягають значно нижче гумусового шару (зазвичай на глибині 1,3—1,5 м). Тому в опідзолених чорноземах під гумусовим шаром виділяється бурий або червонувато-бурий, вилужений від карбонатів іллювІальний горизонт горіхуватої або призматичної| структури з виразним лакуванням, гумусовими примазуваннями і білястою присипкою на гранях. Поступово ці ознаки слабшають, і горизонт переходить в породу, що містить на деякій глибині карбонати у вигляді трубочок

Рис.2 Вертикалький профіль (шурф) чорнозему лісостепової зони.

Чорноземи типові зазвичай мають глибокий гумусовий профіль (90—120 см і навіть більше) і містять карбонати в гумусовому шарі у вигляді міцелия або вапняних трубочок. Карбонати з’являються частіше з глибини 60—70 див. Для детальнішої морфологічної характеристики гумусового шару виділяється нижче за горизонт А два перехідних по гумусовому забарвленню горизонту — АВ₁ і С₁

Горизонт АВ₁ темно-сірий із слабким, бурим відтінком донизу, а В₁ вже відрізняється виразним бурим відтінком. У нижній частині горизонту АВ₁ або найчастіше в горизонті В₁ видні вицвіти карбонатів.

Горизонт В₂(ВС) і порода містять карбонати у формі міцелия, вапняних трубочок.

РОЗДІЛ 2. ТИПОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ТИПУ ЛІСУ

Вихідними матеріалами для виконання цього розділу є матеріали видані індивідуально і занесені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

№ виділу	Площа	Склад деревостану	Вік	Hсp, см	Dcp, см	Бонітет	Повнота	Запас на 1 га	Запас на виділі	Тип деревостану
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1	4.5	5Д5Г	10	3	4	ІІ	0,8	20	90	П
2	1.4	10ДодГ	10	3	4	ІІ	1,0	20	28	П
3	2.0	7Д2Б1Г	10	3	4	ІІ	1,0	30	60	П
4	3.6	6Д2Г2Яс+Бк	7	2	1	І	0,8	20	72	К
5	6.5	4Д4Г2Бк+Ос	6	2	2	І	0,9	20	130	К
6	3.7	8Д2Бк	3	1	1	ІІ	0,9	10	37	П
7	6.7	8Д2С	9	2	2	ІІ	0,9	9	60,3	П
8	5.2	8Д2Бк	3	2	1	І	0,9	10	52	П
9	7.0	4Д4Г2Бк	3	1	1	І	0,7	10	70	К
10	6.7	5Д4Г1Я	9	2	2	ІІ	1,0	30	210	П
11	1.2	5Д4Г1Бк	6	5	1	І	0,9	20	24	К
12	6.1	5Д3Г2Кл	7	2	2	І	0,9	20	122	П
13	1.0	5Ос5Кл	7	5	4	І	1,0	30	30	П
14	5.7	7Д2Бк1Я	9	2	1	ІІ	0,7	30	171	П
15	3.9	8Д2Яс	9	2	2	IV	0,7	10	39	П
16	6.1	5Д3Кл2Яс	10	2	1	ІІ	0,7	30	183	П
17	7.7	9Д1Яс	7	2	2	ІІ	0,7	20	154	П
18	2.0	4Д5Г1Кл	9	4	2	ІІ	1,0	30	60	П
19	5.1	3Д4Г2Б1Бк	6	1	2	ІІ	0,6	10	51	К
20	13.5	5Г4Д1Кл	5	1	2	ІІ	0,6	10	135	П
21	2.9	3Д1Кл6Г	10	3	4	ІІ	1,0	30	87	П
22	0.9	4Д4Г1Кл1Яс	6	1	2	ІІ	0,5	5	4,5	П
23	0.2	10Д	8	2	2	ІІ	0,8	20	4	П
24	14.0	5Д2Г3Б	10	3	2	ІІ	0,8	20	280	П
25	2.3	3Д2Кл5Г	10	2	4	ІІІ	0,8	10	23	П
26	3.0	3Д3Г2Кл1Я+Бк	7	2	2	ІІІ	1,0	10	30	К
27	2.1	5Г3Я1Кл1Д	10	5	6	ІІ	0,8	20	42	П
28	0.9	8Д2Бк	9	5	4	ІІ	0,8	30	27	П
29	0.6	8Д2Бк	10	3	2	І	0,8	10	6	П
30	2.4	7Д3Бк	8	4	4	І	0,5	20	48	П
	Група віку1 11-20  років
1	6,5	3Д5Г2Я	19	8	8	І	0,9	40	260	П
2	11,9	5Д3Г2Бк	12	6	7	ІІ	0,6	30	357	К
3	9,8	6Д3Г1Бк	17	7	7	ІІ	0,6	30	294	К
4	10,0	5Д4Г1Я	20	9	8	І	0,9	40	400	П
5	6,0	4Д5Г1Бк	17	7	6	ІІ	0,6	30	180	К
6	10,2	4Д4Г1Я1Кл	18	7	6	ІІ	0,8	40	408	П
7	1,4	6Д3Бк1Г	17	8	5	І	0,9	60	84	К
8	11,3	4Д4Г1Кл1Бк	17	7	6	І	0,8	50	565	К
9	24,0	4Д4Г2Кл	17	7	6	І	0,8	50	1200	П
10	16,0	4Д5Г1Бк	16	6	4	І	0,8	40	640	К
11	10,6	10Д	19	5	6	ІІ	0,8	30	318	П
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
12	3,7	5Д3Г2Бк	18	7	6	ІІ	0,8	50	185	К
13	10,3	4Д6Г	15	8	8	І	0.8	60	618	П
14	6,7	6Д4Бк	19	12	14	І	0,8	100	670	П
15	11,0	4Д6Г	14	8	8	І	0,8	80	880	П
16	4,4	6Д4Бк	15	8	8	І	0,9	80	352	П
17	10,8	6Д1Яс2См1Бк	18	8	8	І	0,7	60	648	П
18	6,0	5Д3Яв2Бк	18	7	8	І	0,8	50	300	П
19	12,0	6Д3Бк1См	16	10	10	І	0,8	90	1080	П
20	9,0	3Д4Г2Бк1Ос	14	4	4	ІІ	1,0	50	450	К
21	10,9	6Д3Г1Яв	19	8	9	І	1,0	60	654	П
22	7,9	4Д2Бк4Ос	14	5	6	ІІ	1,0	60	474	П
23	3,1	5Д1Г4Бк	14	6	6	ІІ	0,6	40	124	К
24	7,0	3Д2См1Кл4Ос	17	7	8	І	0,9	60	426	П
25	7,0	6Д2Бк2Кл	12	5	4	І	0,8	50	350	П
26	4,2	5Д4Г1Ос	17	6	6	ІІ	0,7	40	168	П
27	15,0	6Д2Бк2Г	15	7	6	І	0,7	50	750	К
28	5,3	6Д3Кл1Г	17	7	6	І	0,9	50	265	П
29	10,3	4Д4С2Кл	11	5	6	І	0,9	50	515	П
30	6,3	9Д1Б	20	9	10	ІІ	0,5	50	315	П
	Група віку 21-30 років
1	13,9	4Бк2Д1Лп2Г1Б	21	8	8	І	0,8	70	973	П
2	6,9	5Д2Бк3Г	30	13	10	І	0,9	140	966	К
3	3,8	5Бк1Д1Кл3Г	25	11	10	І	0.8	120	456	П
4	10,5	7Бк3Д	25	9	10	І	0,8	80	840	П
5	13,4	6Бк3Д1Г	25	9	8	І	0,8	90	1206	П
6	8,7	7Бк2Г1Д	25	9	8	ІІ	0,8	80	696	П
7	13.7	8Бк2Б	25	8	8	І	0,8	70	959	П
8	10,3	6Бк4Ос	30	10	10	ІІ	0,8	90	927	П
9	8,7	7Бк3Д	30	12	12	ІІ	0.7	130	1137	П
10	11,6	10Бк	30	12	12	ІІ	0,8	130	1508	П
11	4,0	8Бк2Д	25	9	8	І	0.8	90	360	П
12	2,8	9Бк1Кл	25	10	8	І	0,7	90	252	П
13	6.6	4Бк4Г2Б	25	10	8	І	0,8	100	660	П
14	12,3	9Бк1Г	30	13	14	ІІ	0,8	150	1845	П
15	7,8	8Бк2Г	28	12	12	І	0,7	100	780	П
	Група вiкy 31-40 років
1	1,5	7Д2Г1Бк	35	15	16	І	0,7	140	210	К
2	7,5	7Д2Г1Ос	35	15	16	І	0,7	130	975	П
3	6,4	10Д	40	17	18	І	0.9	160	1024	П
4	9,0	6Д1Г1Я1Бк1Кл	32	11	10	ІІ	0,8	100	900	К
5	2,3	6Г1Кл2Бк1Ос	40	19	18	І	0,7	120	276	П
6	8,4	3Д1Бк4Г1Кл	35	13	12	ІІ	0,7	110	924	П
7	8,8	6Г2Б2Ос	40	15	16	ІІ	0.9	150	1320	П
8	12,6	5Д3Г2Ос	40	16	16	І	0,7	110	1386	П
9	2,1	6Д4Г	35	14	12	І	0,9	140	294	П
10	15,0	8Д1Г1Бк	40	16	17	І	0,7	140	2100	К
11	2,6	4Д4Г2Ос	35	15	16	І	0,8	130	338	П
12	2,4	10Д	40	16	20	І	0.6	120	122,4	П
13	3,3	4Бк2Д1С2Г1Б	40	16	18	І	0,8	140	462	П
14	1,8	5Б1С1Д2Г1Яв	40	17	18	І	0,8	140	252	П
15	5,0	7Д2Г1С	35	11	12	ІІ	0,9	100	500	П
	Група віку 41-50 років
1	4,0	5Д2Бк2Г1Кл	41	18	18	І	0,7	170	680	К
2	4,1	4Бк1Д2Б1Ос2Г	41	16	18	І	0,7	120	492	П
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
3	0,9	5Д2Кл2Г1Б	45	15	16	ІІІ	0,7	110	99	П
4	2,7	5Д3Бк2Г	50	17	20	ІІ	0,7	170	459	К
5	2,2	10С	50	18	25	ІІ	0,7	110	242	П
6	3,0	9Г1Д+Лп	45	13	23	ІІІ	0,7	70	210	П
7	5,9	4Бк3Д2Б1Г	50	17	20	ІІІ	0,8	170	1003	П
8	11,6	7Д1См1С1Г	50	17	26	ІІ	0,7	150	1740	П
9	1,7	7Яс3Д	45	18	22	І	0,7	190	323	П
10	0,8	7Г1Лп2Д	50	20	20	ІІ	0,7	190	152	П
11	1,5	5Д3Лп1Кл2Г	45	17	16	І	0,8	180	270	П
12	0,8	5Д5Яс	50	19	18	І	0,8	220	176	П
13	0,6	10Д	50	19	18	І	0,7	190	114	П
14	1,2	9Д1С	50	15	18	ІІ	0,7	130	156	П
15	0,4	6Г2Д1Бк1С	45	17	18	ІІ	0,9	180	72	П
	Група віку 51-60 років
1	7,7	8Д1Г1Лп	55	19	20	ІІ	0,8	220	1694	П
2	20,0	9Д1Лп	60	21	24	ІІ	0,8	250	5000	П
3	9,0	5Д5Лп	60	21	22	ІІ	0,8	230	2070	П
4	1,0	8Д2Лп	60	20	22	ІІ	0,8	230	230	П
5	22.0	4Д5Г1Лп	55	19	20	ІІ	0.8	190	4180	П
6	2,9	7Бк2Б1Г	60	21	28	І	0,7	210	609	П
7	22,0	4Д4Г2Лп	55	19	20	ІІ	0,8	190	4180	П
8	1,6	9Д1Лп	60	20	22	ІІ	0,8	230	368	П
9	14,0	8Д2Лп	60	20	22	ІІ	0,8	230	3220	П
10	18,0	5Д3Лп2Г	60	21	24	ІІ	0,8	250	4500	П
11	26,0	9Д1Г	55	19	20	ІІІ	0.8	220	5720	П
12	3,4	7Д1Лп2Г	55	18	20	ІІ	0,8	220	748	П
13	3,9	5Д4Г1Бк	58	24	28	ІІ	0,8	220	1014	К
14	26,0	9Д1Г	55	21	22	І	0,7	260	6500	П
15	1,0	4Д3Б2Ос1Г	55	23	24	ІІ	0,7	200	200	П
Група віку 61-70 рок1в
1	4,7	88Д1Г1Лп	61	19	21	ІІ	0,6	210	987	П
2	12,0	9Д1Лп	60	21	24	ІІ	0,8	230	2760	П
3	9,0	5Д4Бк1Г	62	22	23	ІІ	0,8	240	2160	К
4	1,0	8Д1Г1Лп	61	21	23	ІІ	0,8	240	240	П
5	3,1	4Д4Г2Лп	65	20	24	ІІ	0,8	250	775	П
6	3,8	4Д4Г1Лп1Яс	65	19	22	ІІ	0,7	190	722	П
7	1,9	4Д6Г	70	20	24	ІІ	0,8	250	475	П
8	8,0	4Яс3Лп1Ос1Г	70	21	22	ІІ	0,8	250	2000	П
9	2,5	7Д2Яс1Г	70	22	26	ІІ	0,7	230	575	П
10	25,0	1Д4Яс4Лп1Г	65	20	22	ІІ	0,8	230	5750	П
11	4,4	2Д3Яс3Г2Лп	70	20	20	ІІ	0.8	230	1012	П
12	7,0	7Д2Яс1Г	70	21	26	ІІ	0,7	220	1540	П
13	11,0	9Д1яС	65	19	20	ІІ	0,8	210	2310	П
14	4,1	6Д2Кл1Яс1Г	70	21	28	ІІ	0,7	220	902	П
15	17,0	7Д3Кл	65	16	24	ІІ	0,8	170	2890	П
Група віку 71-80 років
1	6,3	9Д1Г	78	25	30	ІІ	0,8	230	1449	П
2	4,5	10Д	71	20	30	ІІ	0,5	130	585	П
3	4,2	6Д4Яс	71	21	26	ІІ	0,7	140	588	П
4	2,8	8Д2Лп	71	20	22	ІІ	0.6	160	448	П
5	3,0	6Д2Яс2Кл	72	21	22	ІІ	0,8	220	660	П
6	14,3	9См1Б	79	22	28	ІІ	0,4	190	2717	П
7	9,0	10Д	72	21	28	ІІ	0,7	110	990	П
8	14,5	10Д	80	23	30	ІІ	0,5	180	2610	П
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
9	4,3	9Д1Г	80	24	30	ІІ	0,5	190	817	П
10	4,5	6Д1Бк2Г1Кл	75	21	28	ІІ	0,4	140	630	К
11	2,4	5Г5Ос	76	19	20	ІІІ	0,8	200	480	П
12	8,2	8Д1Яс1Г	75	22	26	ІІ	0,7	230	1886	П
13	14,5	6Д4Яс	80	20	26	ІІІ	0,4	120	1540	П
14	9,0	9Д1Лп	80	19	22	ІІІ	0,7	190	1710	П
15	19,4	8Д1Бк1Г	80	21	24	ІІ	0,8	220	4268	К
Група віку 81-90 років
1	8,4	10Д+Г	81	18	31	ІV	0,5	90	756	П
2	10,5	10Д	80	23	40	ІІ	0,7	200	2100	П
3	4,5	9Д1Бк	81	24	29	ІІ	0,8	240	1080	П
4	5,6	8Д1Бк1Г	85	30	34	І	0,6	250	1400	К
5	4,6	3Д6Бк1Лп	81	26	31	І	0,9	310	1426	П
6	2,9	5Д5Бк	81	25	34	Іа	0,7	230	667	П
7	4,7	9Д1Б	90	23	44	ІІ	0,5	100	470	П
8	8,6	10Д	90	26	48	І	0,6	250	2150	П
9	2,3	10Д	90	24	48	ІІ	0,6	140	322	П
10	0,7	10Д	89	27	40	ІІ	0,7	280	196	П
11	1,4	10Д	90	25	36	ІІ	0,7	230	322	П
12	1,0	7Д3Лп	90	20	44	ІІІ	0,5	90	90	П
13	13,0	10Д	85	22	36	ІІ	0,5	120	1560	П
14	3,9	5Д3Яс2Лп	85	22	32	ІІІ	0,5	260	1014	П
15	4,7	8Б2Д	90	28	48	І	0,5	130	611	П

На основі даних, отриманих для курсової роботи додатково потрібно визначити:

• запас на ділянці (його отримують перемноживши площу ділянки (гр. 2) на запас на 1 га даної ділянки (гр..9));
• загальну площу для кожної вікової групи і площу типу лісу в цілому шляхом підсумку у вікових групах у гр. 2;
• загальний запас для вікової групи і типу лісу в цілому (підсумок у гр.. 10);
• тип деревостану (гр. 11) – корінний чи похідний.

Типи деревостану виділяють у межах типу лісу. Згідно  з принципами лісівничо-екологічної типології деревостани поділяють на корінні і похідні. Корінними деревостанами для кожного типу лісу виділяються такі природно і штучно сформовані ліси, склад і продуктивність яких близькі до складу і продуктивності збережених або раніше описаних природних лісів даного типу лісу тобто у складі деревостану переважаючою повинна бути типоутворююча порода та необхідна дольова участь характерних кліматичних домішок. Штучно створені деревостани, які сформувались природно, але не відповідають за складом природним насадженням в ідентичних типах лісу відносяться до похідних. Похідні деревостани утворюються на місці корінних у результаті вирубки лісу, пожеж, вітровалів, створення лісових культур.

Типи деревостану можна позначити символами: корінний тип деревостану «К» і похідний – «П».

2.1 Визначення фактичної і потенційної продуктивності

Для визначення вказаних показників та вирахування ступеня використання типологічного потенціалу зведені в таблиці 2.1 зводимо в таблицю 2.2.

.

Таблиця 2.2.

Типологічний потенціал свіжої грабово-букової діброви і ступінь його використання смеречині

Група віку, роки	Загальна площа, га	Фактичний запас на всій площі, м3	Середній фактичний запас га 1 га, м3	Середній фактичний приріст, м3/га	Існуючий типологічний еталон				Потенційний запас на площі, м3	Ступінь використання типологічного потенціалу
					Склад дерево-стану	Приріст на 1 га, м3/га	Повнота	Запас, м3/га
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11,0
1-10	128,9	2329,8	18,07	3,61	5Д4Г1Бк	2	0,9	20	2578	90,0
11-20	268,6	13924	51,83	3,45	6Д3Бк1Г	4	0,9	60	16116	86,0
21-30	135,0	12965	96,03	3,84	5Д2Бк3Г	4,7	0,9	140	18900	68,0
31-40	88,7	12185	137,37	3,92	8Д1Г1Бк	3.5	0,7	140	12418	98,0
41-50	41,4	6188	149,46	3,32	5Д2Бк2Г1Кл	3,4	0,7	170	7038	87,0
51-60	178,5	40233	225,39	4,09	5Д4Г1Бк	4,3	0,8	260	46410	86,0
61-70	114,5	25098	219,19	3,37	5Д4Г1Бк	3,4	0,8	240	27480	91.0
71-80	120,9	21578	178,47	2,37	8Д1Г1Бк	2,7	0,8	220	53196	40,0
81-90	76,8	14164	184,42	2,16	8Д1Г1Бк	2,8	0,6	250	19200	73,0
Всього	1153,3	148664,8	1260,3	30,2		30,8		1500	203336
середнє			140,03	3,35		3,4	0,8	166,7		79,0

Для групах віку 21 – 30,51-60,61-70,71-80,81-90 років, в яких не ми не виявили корінного деревостану щоб не порушувати структуру обрахунків за еталонний деревостан приймаємо найбільш наближений деревостан до коріного найпродуктивніший деревостан

Для визначення показників табл. 2.2 виконуємо наступну роботу:

• середній фактичний запас на 1 га (гр. 5) отримаємо, як частку від ділення фактичного запасу на всій площі (гр. 4) на загальну площу групи (гр. 3);
• середній фактичний приріст на 1 га. (гр. 6) визначається шляхом ділення середнього запасу на середній вік даної групи, тобто на 5, 15, 25, і т.д. років;
• середній вік насаджень типу лісу визначається, як середньозважена величина. Для цього перемножуємо площу кожної вікової групи на її середній вік. Відтак сумуємо їх і розділяємо на загальну площу лісу.

А_сер = 39,8 років,

Асер-середній вік насаджень.

• склад деревостану типологічного еталону (гр. 7) вибирається для кожної вікової групи з табл. 2.1. За типологічний еталон приймаємо корінний деревостан високої повноти і максимальної продуктивності. Вказані показники заносимо у графи 7, 9, 10. на основі цих даних визначаємо середній приріст потенційного насадження (гр. 8);

Середній склад еталонного деревостану визначається як середньозважена величина, але за запасом ( табл. 2.2.1.). Для визначення участі породи її запас ділять на загальний запас на 1 га.

Таблиця 2.2.1.

Розрахунок усередненого запасу еталонних насаджень

Група віку	Склад еталону	Запас на 1 га	Участь порід, м3
			Д	Г	Бк	Кл
1	2	20	10	8	2
1-10	5Д4Г1Бк	60	36	18	6
11-20	6Д3Бк1Г	140	70	28	42
21-30	5Д2Бк3Г	140	112	14	14
31-40	8Д1Г1Бк	170	85	34	34	17
41-50	5Д2Бк2Г1Кл	260	130	104	26
51-60	5Д4Г1Бк	240	120	96	24
61-70	5Д4Г1Бк	220
1	2	3	4	5	6	7
71-80	8Д1Г1Бк	220	176	22	22
81-90	8Д1Г1Бк	250	200	25	25
Разом		1480	939,0	349,0	195,0	17
Участь порід у формулі		10	7	2	1	0,1
Усереднений склад		7Д2Г1Бк+Кл

• потенційний запас (гр. 11) кожної вікової групи визначаємо шляхом перемножування запасу на 1 га типологічного еталону (гр. 10) на загальну площу вікової групи (гр. 3);
  • ступінь використання типологічного потенціалу (гр. 11) визначаємо: К = (гр. 3/ гр. 10)∙100%

В порядку перевірки ступеня використання типологічного потенціалу його можна визначити шляхом співставлення середнього фактичного запасу на 1 га (гр. 4) з потенційним (гр. 10).

Фактичну і потенційну продуктивність насадження відповідного типу лісу рекомендується зобразити на графіку (Рис. 2.1.), де на осі абсцис відкладаємо середній вік групи (роки), а на осі ординат запаси насаджень. Для побудови кривих використовуємо показники гр.4 та гр. 10 граф (табл. 2.2). Такий графік є особливо необхідний при відсутності еталонів для окремих вікових груп. Вважається, що це величина буде знаходитися на кривій, що приходить через сусідні точки.

Рис.2.1 Фактична та потенційна продуктивність.

2.2 Розподіл насаджень на корінні і похідні деревостани

У зв’язку з впливом росту стихійних і антропогенних факторів типи і лісу представлені, як корінними, так і похідними деревостанами. Останні, як правило, не завжди задовільні за станом. З цього приводу на основі даних табл. 2.1. для кожної вікової групи проводиться розподіл на корінні та похідні деревостани (табл. 2.3). В межах вікової групи типи деревостанів розділяються за групами повнот.

Таблиця 2.3.

Розподіл насаджень на корінні і похідні деревостани за повнотою

Група віку, роки	Загальна площа, га	Площа деревостанів
		корінні								похідні
		1,0-0,8		0,7-0,6		0,5 і <		сума по групі		1,0-0,8		0,7-0,6		0,5 і <		сума по групі
		га	%	Га	%	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18
1-10	128,9	14,3	12,2	12,1	11,3	–	–	26,4	10,2	57,4	9,3	36,9	15,6	3,3	3,2	102,1	22,5
11-20	268,6	41,40	35,4	45,8	42,6	–	–	87,2	33,5	160,1	26,0	15,0	6,3	6,3	6,2	181,40	17,8
21-30	135,0	10,7	9,3	–	–	–	–	10,7	4,1	110,0	17,9	14,3	6.0	–	–	124,3	12,2
31-40	88,7	9,0	7,7	16,5	15,3	–	–	25,50	9,8	30,0	4,9	33,2	14,0	–	–	63,2	6,2
41-50	41,4	–	–	6,7	6,2	–	–	6,7	2,6	9,20	1,5	25,5	10,8	–	–	35,3	3,6
51-60	178,5	3,9	3,3	–	–	–	–	3,9	1,5	144,7	23,5	29,9	12,6	–	–	174,6	17,1
61-70	114,5	9,0	7,7	–	–	–	–	9.0	3.5	83,4	13,5	22,10	9,3	–	–	105,5	10.3
71-80	120,9	19,4	16,6	–	–	–	–	19,4	7,4	11,7	1,9	33,2	14,0	56,60	55,4	101,5	9,7
81-90	76,8	–	–	5,6		–	–	5,6	2,8	9,10	1,5	26,4	11,2	35,7	35,2	71,20	27,4
Всього, га	1153,3	116,8		107,5		–		194,4		615,6		236,5		101,9		893,5
%		10,1		9,31		–		16.8		52,3		18,7		5,7		83,2
групи										83,2

В подальшому похідні деревостани розділяються за переважаючими породами (табл. 2.4), що допоможе виявити причини зміни порід.

Таблиця  2.4

Площа корінних і похідних деревостанів

Група віку, роки	Загальна площа, га	Типи деревостанів і їх площа, га
		Корінні	Похідні
			дубняк	осичник		грабняк	букняк			сосняк	ясенинник			смеречник	Березн як
1	2	3	4	5		6	7			8	9			10	11
1-10	128,9	26,4	211,9	1,0		15,6	–			–	–			–	–
11-20	268,6	87,2	181,4	–		–	–			–	–			–	–
21-30	135,0	10,7	–	–		–	124,3			–	–			–	–
31-40	88,7	25,50	47.0	–		11,1	3.3			–	–			—	1,8
41-50	41,4	6,7	16,6	–		4,2	10,0			2,2	1.7			–	–
51-60	178,5	3,9	171,7	–		–	2,9			–	–			–	–
61-70	114,5	9.0	97,5	–		–	–			–	8.0			–	–
71-80	120,9	19,4	84,8	–		2,4	–			–	–			14,3	–
81-90	76,8	5,6	66,5	–		–	–			–	–			–	4,7
Всього, га	1153,3	194,40	877,4	1,0		33,3	140,5			2,2	9,7			14.3	6,5
% типу	100	16,8	83,2
% групи	100	16,8	76,1		0,09	2,9		12,2	0,2			0,8	1.2			0.6

Загальна площа похідних деревостанів становить 893,5 га, серед яких найбільшу площу займають дубняки (76,1%), грабняки (2,7%) та букняки (12,2%). Похідні деревостани з переважанням інших порід складають близько 1%.

Розділ 3. Лісівничо-економічна ефективність типологічного аналізу

З метою виявлення втрат деревини у віці рубки, які виявленні в результаті типологічного аналізу відповідного типу лісу визначається лісівнича ефективність його проведення. З цією метою використовуємо показники табл. 2.2. (гр. 4, 11) і переносимо в табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Лісівнича ефективність типологічного аналізу

Тип лісу	Площа всього типу лісу,  га	Площа стиглих насаджень	Недобір деревини у віці рубки, м3	Недобір деревини з 1 га у віці рубки, м3	Максимально можливі втрати деревини в типі лісу, м3
1	2	3	4	5	6
D2-г-бк-Д	11153,3	75,8	-5036	-65,6	-75625,2

Показники табл. 3.1. визначаємо наступним чином:

• вік рубки приймаємо згідно діючих вимог залежно від породи, типу лісу та групи лісів, лісорослинної зони.

 В даному випадку вік рубки становить 81-90 років.

• недобір деревини (гр. 2) вираховуємо, як різницю між  фактичним  і потенційним запасом;
• площу стиглих насаджень беремо з табл. 2.1. (гр. 3), на основі даних про вік рубки;
• недобір деревини з 1 га у віці рубки (гр. 5) отримуємо, як частку від ділення недобору деревини у віці рубки (гр. 4) на площу стиглих насаджень;
• площу всього типу лісу (гр. 2) беремо із табл. 2.1. (гр. 2);
• максимально важливі втрати деревини в типі лісу визначається шляхом перемноження недобору деревини з 1 га у віці рубки (гр. 5) на площу всього типу лісу.

З даних попередньої таблиці ми можемо зробити висновки про те, що недобір деревини у віці рубки становить  -5036м³. Такий показник зумовлений тим. Що потенційний запас на ділянці, яка підлягає в  рубку головного користування, є більшим ніж фактичний. Максимально можливі втрати деревини  в даному типі лісу становлять- -75625,2 м³.

Для покращення даних показників слід проводити наступні господарські заходи:

• Правильно і своєчасно проводити рубки догляду, зокрема: освітлення, прочищення, прорідження та прохідні рубки;
• Звернути увагу на належний рівень проведення санітарних заходів;
• Забезпечити необхідні умови для вирощування високопродуктивних насаджень.

4. Висновки про сучасний стан насаджень свіжої грабової діброви.

Свіжа грабово-букова  діброва широко поширена в західній частині підзони широколистяних лісів (Лісостеп).

Аналізуючи вікову структуру насаджень, бачимо, що найбільшу площу насаджень займають молодняки та  середньовікові  насадженния, тобто деревостани у віці 11-20,51-60 років. Ступінь використання типологічного потенціалу становить 73,11 %. Рівень використання є недостатнім проте цілком характерним для цього типу лісу, і пов’язаний з відсутністю високої кількості супутніх порід, які максимально відповідають грунтово-кліматичним умовам місцезростання. У декількох групах віку, через відсутність корінного насадження за еталон нами було принято похідний, найбільш наближений за своїм складом до корінного, деревостан. Тому у цих вікових групах отримано потенційну продуктивність нищу ніж усереднену фактичну вцілому по всій групі. Це в свою чергу вказує, що похідні деревостани теж можуть бути досить продуктивними, проте наповнені вони менш цінними мяколистяними породами. Змішані за складом і складні за формою лісостани повніше використовують лісорослинні умови, тому є більш продуктивнішими, більш стійкими.

Також, слід звернути увагу на особливості розподілу насаджень на похідні та корінні. Похідні деревостани займають близько 83.2 %, порівняно з корінними, які складають 16.8% від всієї площі деревостанів. Для того щоб відновити корінні насадження без змін порід, а також підвищити продуктивність деревостанів необхідним є видалення небажаних малопродуктивних деревостанів та наповнення площ головними породами; застосовувати певні методи боротьби з хворобами та шкідниками, що не впливатимуть на процес зміни порід. А також проводити додаткові господарські заходи, щоб зменшували негативний вплив другорядних порід на головну, і підвищити стійкість насаджень до впливу несприятливих природних явищ.

Табл 4.1

Проект системи заходів для свіжої грабово-букової діброви

№	Група віку, роки	Повнота	Система заходів	Площа,га
1	2	3	5	6
1.	1 – 10	1,0 – 0,8	Враховуючи вік проводимо освітлювальну рубку	14,3
			В даному випадку проводимо реконструкцію деревостану	57,4
		0,7 – 0,6	Проектуємо доповнення головної породи	12,1
			За наявної повноти проводимо реконструктивну рубку	36,9
		0,5 і <	Реконструкція насаджень	3,3
2.	11 – 20	1,0 – 0,8	За даного віку проводимо прочищення	41,4
			Також прочищення	160,1
		0,7 – 0,6	Доповнення порід	45,8
			Реконструкція деревостану	15,0
		0,5 і <
			Реконструкція деревостану	6,3
3.	21 – 30	1,0 – 0,8	На даному етапі проводимо прорідження	10,7
			Також рубка прорідження	110,0
		0,7 -0,6
			Проектуємо прорідження	14,3
		0,5 і <
4.	31 – 40	1,0 – 0,8	Проектуємо рубку прорідження	9,0
			У похідних насадженнях проводимо також прорідження	30,0
		0,7 – 0,6	Проектуємо прорідження	16,5
			Проектуємо прорідження	33,2
		0,5 і <
5.	41 – 50	1,0 – 0,8
			Похідні насадження також потребують прохідної рубки	9,20
		0,7 – 0,6	При даному віці і повноті проектуємо прохідну рубку	6,7
			При даному віці і повноті проектуємо прохідну рубку	25,5
		0,5 і <
6.	51 – 60	1,0 – 0,8	Використовуємо прохідну рубку	3,9
			Для похідних деревостанів також проектуємо прохідну рубку	144,7
		0,7 – 0,6
			Видаляємо фаутні та відстаючі в рості дерева	29,9
1	2	3	5	6
		0,5 і <
7.	61 – 70	1,0 – 0,8	Застосовуємо прохідну рубку	9,0
			Для даного насадження проектуємо прохідну рубку	83,4
		0,7 – 0,6
			При потребі ппроектуємо санітарну рубку	22,10
		0,5 і <
8.	71 – 80	1,0 – 0,8	За даного віку застосовуємо суцільно поступову рубку	19,4
			Проектуємо прохідну рубку	11,7
		0,7 – 0,6
			Проектуємо групово-вибіркову рубку	33,2
		0,5 і <
			Проектуємо суцільно-поступову рубку в 3 прийоми	56,6
9.	81 – 90	1,0 – 0,8	В данійу можна проводити  групі віку проводимо рубку головного користування, зокрема суцільно-лісосічну рубку
				9.10
		0,7 – 0,6		5,6
				26,4
		0,5 і <
				35,7

У вище наведеній таблиці було запропоновано ряд систем заходів для свіжої грабово-букової діброви. За розподіленими повнотами, групами віку та типом деревостанів запроектовані відповідні типи рубок догляду та рубок головного користування.
Список використаної літератури

1. Герушинський З. Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник. – Львів: вид-во «Піраміда», 1996.- 208 с.
2. Тереля І.П., Ященко П.Т., Зварич Ю.В., Михайлів О.Б. Лісознавство: Курсова робота. – Львів: УкрДЛТУ, 2005. – 32 с.
3. Швиденко А. Й., Остапенко Б. Ф. Лісознавство: Підручник. – Чернівці: Зелена Буковина, 2001.- 352с.
4. Генсірук С.А., Фурдичко О. І., Бондар В.С., Історія лісівництва в Україні.  Львів: Світ, 1995.- 424с.;
5. Термена Б.К. Лісознавство з основами лісівництва: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 160 с.